Вільні роздуми: На тему ФОП і HoReCa

Оп'ять 25. Або дедалі частіше лунають заяви про необхідність «відмови від ФОПів» і перехід на загальну систему у сфері обслуговування. Зокрема, під прицілом, як завжди опинилися ресторани, кав’ярні та заклади громадського харчування. Однак реальність свідчит

: у нинішніх економічних умовах повна відмова від фізичних осіб-підприємців у ресторанному бізнесі не лише передчасна, а й потенційно руйнівна для всієї галузі.

1. Сировина і матеріали: проблема постачальників із ПДВ!

Ресторанний бізнес має одну з найскладніших структур витрат, де головна стаття — сировина та матеріали. Для забезпечення якості продукції ресторани змушені співпрацювати з десятками постачальників, серед яких більшість — малі фермерські господарства або місцеві виробники, що працюють як ФОПи без ПДВ.

Перехід ресторану на загальну систему автоматично створює податковий розрив: постачальники не мають ПДВ, а підприємство — змушене його нараховувати. У підсумку бізнес або підвищує ціни для споживача, або покриває різницю власним коштом. Обидва варіанти ведуть до втрати конкурентоздатності.

Пошук «постачальника з ПДВ за адекватною ціною» у нинішніх умовах перетворюється на завдання, майже неможливе для малого чи середнього ресторану. Це — перший і ключовий бар’єр, який унеможливлює відмову від ФОПів у галузі.

2. Сервіс і якість продукту як базова цінність!

Ресторанна справа — це не лише економіка, а насамперед сервіс, культура гостинності та якість продукту. Відмінність ресторану від промислового виробництва полягає у гнучкості: щоденні зміни меню, швидке реагування на попит, сезонність сировини.

Наприклад, якщо власник прагне подати гостеві свіжий стейк із локального м’яса, він звертається до невеликого постачальника, який забив худобу зранку. І цей постачальник майже завжди — ФОП без ПДВ. У цьому моменті ресторан не мислить категоріями «декларацій» чи «звітності» — пріоритетом є якість страви та задоволення гостя.

Вимога повної формалізації таких операцій позбавляє бізнес гнучкості й суперечить самій природі ресторанної індустрії, яка функціонує у форматі «живого процесу», а не стандартизованого виробництва.

3. Ринок праці: мотивація працівників і соціальні ризики!

Третій аспект — заробітна плата і працевлаштування персоналу.

Значна частина працівників сфери обслуговування — це студенти, молодь або люди, які тимчасово працюють у галузі. Вони часто не прагнуть офіційного працевлаштування, щоб не втрачати частину доходу на податки, які не сприймають як соціальну гарантію.

Крім того, у воєнних умовах до цього додається страх перед мобілізацією, що змушує частину чоловіків уникати офіційної реєстрації. Відтак ресторани опиняються між двома вогнями: з одного боку — законодавчі вимоги, з іншого — реальні людські страхи та обмеження.

ФОП у цьому контексті стає компромісним рішенням, що дозволяє зберегти робочі місця, уникнути соціальної напруги і водночас залишатися у правовому полі.

4. ФОП як адаптивна модель виживання!!!!!

Слід визнати: ФОП — не інструмент ухилення від податків, а модель адаптації до умов українського ринку, який ще не готовий до повної централізації фінансових процесів.

Ресторанна галузь функціонує у надзвичайно чутливому середовищі: висока конкуренція, зростання цін на енергоносії, коливання купівельної спроможності, нестабільність постачання. У таких умовах гнучкість — єдина можливість вижити.

ФОПи забезпечують саме цю гнучкість: швидкі розрахунки, гнучку логістику, можливість працювати з малими виробниками та адаптуватися до змін щодня. Без цього механізму ринок ресторанних послуг просто втратить свою життєздатність.

5. Ризики примусового переходу!!

Примусовий перехід усієї галузі на загальну систему призведе до:

-зростання собівартості страв щонайменше на 15–25%;

-скорочення робочих місць через -неможливість утримувати штат;

-тінізації операцій, коли бізнес буде змушений шукати неформальні схеми для виживання;

-втрати якості сервісу через нестачу персоналу та гнучкості.

Іншими словами, «боротьба з ФОПами» в ресторанній сфері ризикує стати боротьбою з живим середнім бізнесом, який формує обличчя української міської культури.

На сучасному етапі розвитку економіки ФОП у ресторанній сфері — не загроза, а опора системи. Це міст між офіційною економікою та реальним життям, який дозволяє зберегти робочі місця, підтримати локальне виробництво і забезпечити українців якісним сервісом.

Відмова від ФОПів без створення альтернативних, гнучких і справедливих механізмів — це не реформа, а дестабілізація цілої галузі. Держава має не карати, а вивчати логіку роботи малого бізнесу, створювати стимули для добровільного виходу з тіні, спрощувати адміністрування й підтримувати тих, хто справді тримає економіку на плаву.

Ресторан — це не лише бізнес. Це місце, де народжується довіра, спілкування і культура. І поки держава не навчиться слухати тих, хто щодня годує країну, — ФОП залишатиметься не ухиленням, а єдиним способом вижити в системі, яка поки що не готова до реальності.

Бізнес не одноразово вже пропонував вихід їз ситуації, яка складається в сфері ресторанного господарства. Про що писали багато разів, але у відповідь тільки ігнор і постійні штовхання.